УДК 22.07(477)
Головащенко С. I.
КИЇВСЬКА ДУХОВНО-АКАДЕМІЧНА ТРАДИЦІЯ
XIX — ПОЧАТКУ XX ст. В ІСТОРІЇ
ВІТЧИЗНЯНОГО БІБЛІСЗНАВСТВА
Біблієзнавчі дослідження у Київській духовній академії XIX — початку XX cm. про­
понуються для розгляду як важливий аспект реконструкції традиції вітчизняної
біблеїстики.
Ситуація з дослідженням і викладанням Біблії духовної академії як центру духовної освіти та пра­
в Україні нині характеризується намаганнями здо­
вославного богослов'я і, відповідно, майже повне
лати доволі драматичний розрив як із світовою, так
зникнення київської духовно-академічної традиції
і з вітчизняною традиціями біблієзнавства. Якщо з поля зору історико-богословського, історико-фі-
перше доволі активно реалізується через видання лософського та, відповідно, біблієзнавчого дослі­
перекладної літератури та зусилля закордонних дження. За радянських часів у цьому сенсі трохи
викладачів (стосується це насамперед численних більше "пощастило" вцілілим православним акаде­
протестантських шкіл, де викладання різноманіт­
міям [I]; можливість реконструкції київської тра­
них курсів з Біблії є типовим явищем), то рекон­
диції залишилася реальною завдяки збереженим
струкція історії вітчизняної біблеїстики тепер лише публікаціям у духовно-академічних виданнях, бо­
має шанс розпочатися. Свого часу розрив з вітчиз­
гословських та біблієзнавчих енциклопедіях і мо­
няною традицією філософського та богословського
нографіях, а також академічним архівам [2].
поступу став однією з ознак та знарядь формування
Православне біблієзнавство (біблеїстика)1 у
тоталітарної ідеології та суспільної практики. По­
XIX та на початку XX ст. розвивалася в Російській
казовою тут є ліквідація у радянські часи Київської
імперії переважно як "духовно-академічне", пов'я-
Тут поки що вживаємо ці поняття як синоніми; їх розрізнення, можливо, буде встановлено в ході подальших до­
сліджень.— C. Г.
Головащенко C. І., 2001
88
НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 19. Філософські науки
зане з богословською та навчальною діяльністю імперії досвід "зустрічі із Заходом" — досвід ще
чотирьох духовних академій, в тому числі й Київ­
києво-могилянський, який зріс на тривалій тради­
ської. Це визначало, з одного боку, досить чітку
ції вільного навчання у католицьких та протестант­
апологетичну спрямованість біблієзнавчих дослі­
ських школах і університетах Речі Посполитої та
джень та викладів. До того ж, церковна екзегеза
інших європейських країн. Наслідком була відкри­
була зорієнтована на застосування таких герменев-
тість як до католицької схоластики, так і до про­
тичних підходів та прийомів, які залучали б інтер­
тестантського раціоналізму (ці дві тенденції у
претацію біблійного тексту до церковного Пере­
крайніх формах були представлені знаковими для
казу. Православна біблеїстика взагалі традиційно поч. XVIII ст. постатями — вихідцями з України,
ґрунтувалася на визнанні принципово визначаль­
вихованцями Києво-Могилянської академії та єв­
ної ролі Переказу у творенні канону Писання та ропейських університетів Стефаном Яворським і
його тлумаченні. Це було вибудуване традицією Феофаном Прокоповичем).
справжнє "герменевтичне коло", реалізоване через
Полеміка з "інославними", ліберальними та ра­
інтеграцію Писання у контекст Переказу як конс-
ціоналістичними течіями, які виникали й розвива­
титуюючої, оцінюючої та інтерпретативної струк­
лися у тодішньому західному біблієзнавстві, об'єк­
тури. Вкоріненість біблійного тексту до церковної
тивно визначала необхідність критичної рецепції
традиції визначило різноманітні шляхи її прочи­
як окремих результатів, так і методологічних прин­
тання: не лише у вербалізованих формах, а й у
ципів та підходів у різних галузях біблієзнавчих
синтетичних формах ритуалу — через літургію, де
досліджень. Ця полеміка значною мірою визначала
слово сполучається із символізованою дією. Біб­
зміст і проблематику пошуків у галузі ісагогіки
лійне слово саме по собі осмислює літургійне дій­
(зокрема, критика або ж захист традиційної атри­
ство, інтерпретоване у його метафізичній реаль­
буції біблійних текстів) та біблійної герменевтики
ності (як "таїнство") і відповідно отримує нові (особливо у плані зіставлення буквального і симво­
смисли через це дійство, а також через наочний лічного витлумачення, визначення можливостей та
символізм живописного та пластичного образу, меж історичної інтерпретації, критики вербалізму
вміщеного у храмі як символічно сконфігурова­
тощо).
ному "священному просторі". Прочитання Біблії у
У складній взаємодії внутрішніх потреб та зов­
контексті Переказу та богослужіння визначило і нішніх впливів розвивалася також біблійна тексто­
потужну традицію витлумачення, де мірою інди­
логія або текстуальна критика. Інтенсивне опра­
відуальної інтерпретативної ініціативи ставало бо­
цювання слов'янських, грецьких та єврейських
гослов'я в строгому сенсі поняття — як унормова­
текстів ще у XVIII ст. було стимульоване необхід­
ний та унаочнений у догматах, ритуальних наста­
ністю виправлення церковнослов'янської Біблії
новах та учительних коментарях видатних христи­
(Петровсько-Єлизаветинська Біблія), а в XIX ст.—
янських мислителів досвід Церкви. Саме церков­
створенням низки біблійних перекладів (переклади
ний досвід тут уможливлював зростання особис-
Російського Біблійного товариства російською та
тісного начала в осягненні біблійного слова.
іншими мовами, російський Синодальний перек­
Тож історична "зустріч" вітчизняної бібліє-
лад, національні переклади, в т. ч. українські). На
знавчої традиції, частиною якої була київська ду­
той же час палеографічні й текстологічні здобутки
ховно-академічна біблеїстика, зі світовою бібле-
західних дослідників другої половини XIX ст. (зна­
їстикою відбувалася найінтенсивніше протягом ковою фігурою тут став німецький вчений K. Ti-
XIX — початку XX ст. як контакт специфічної фор­
шендорф, добре відомий тоді в Росії), потужний
ми православної ісагогіки та екзегези з різними розвиток текстуальної критики, зіставлення дже­
школами дослідження й витлумачення Біблії, які рел, аналізу літературної форми, практика підго­
народжувалися й розвивалися в лоні західного товки критичних видань Біблії стали зовнішніми
християнства (як католицького, так і протестант­
стимулами для відповідних пошуків у рамках ду­
ського). Причому, особливим випробуванням для ховно-академічної біблієзнавчої традиції.
православ'я став розвиток західної "біблійної нау­
Зростало також зацікавлення у біблійній архео­
ки" на ліберальних та раціоналістичних засадах. логії. Його політичним аспектом став захист інте­
Означений контакт визначив взаємодію, що перед­
ресів Росії на Близькому Сході та Російської церкви
бачала і критику, і рецепцію. Для православної тра­
у Палестині, який виявився, зокрема, у своєрідній
диції постала проблема практичного виявлення та
формі культурно-релігійної експансії — відкритті
подолання власних сутнісних протиріч і розвитку
церковних місій, демонстрації турботи й опіки,
власних продуктивних підходів.
проголошенням "патронату" "православного цар­
Але, говорячи про київську біблієзнавчу (і, ства" над східними святинями. Науково-богослов­
можливо, взагалі богословську) традицію, слід ським аспектом цього зацікавлення були знахідки
згадати, що Київ мав найдавніший серед усіх небагатьох російських та значно численніших
центрів православної церковної науки Російської західних експедицій у Палестині, Сирії, Єгипті,
Головащенко C. І. Київська духовно-академічна традиція XIX — початку XX ст. в історії вітчизняного біблієзнавства 89
Месопотамії й особливо їх використання західною
вихідці з України, випускники академії, як архі­
ліберальною та раціоналістичною критикою. Ос­
єпископ Феофілакт (Лопатинський) (1670-ті —
таннє спонукало до осмислення можливих істо-
1741), один з перших ректорів московської Слов'-
рико-критичних або ж апологетичних інтерпрета­
яно-греко-латинської академії. Познайомившись
цій і до визначення місця нових знань у системі
під час закордонного навчання з західною схолас­
православного біблієзнавства та біблійного бого­
тичною, а також протестантською екзегезою, зали­
слов'я. Зокрема, актуалізовувалися проблеми біб­
шався прихильником першої (був однодумцем
лійної хронології, зіставлення біблійної історії з C. Яворського, противником Ф. Прокоповича).
історією Стародавнього Сходу.
Один з перших редакторів-"справщиків", які за на­
Нарешті, важливим було питання про можли­
казом Петра І почали підготовку нового церковно­
вість конституювання православної біблієзнавчої слов'янського видання Біблії, супроводжуваного
науки як систематизованої галузі знання і навчаль­
коментарями та поясненнями. Праця Феофілакта
ної дисципліни; проблема викладу знань про Біб­
(Лопатинського) та його співробітників підгото­
лію тісно пов'язувалася з церковно-дидактичними
вила появу "Єлизаветинської Біблії"' у середині
завданнями духовно-академічного богослов'я. Під­
XVIII століття. Архієпископ Симон (Тодорський)
готовка підручників з ісагогіки (вступних курсів до
(1701—1754), випускник КДА та університету ні­
Біблії), з герменевтики, проблеми наукового викла­
мецького міста Галле, під час свого перебування в
ду, узгодженого з церковною традицією також були
Росії — протеже Ф. Прокоповича. Знання грецької
актуальними завданнями, що привертали увагу ба­
та східних мов, а також біблійної філології допо­
гатьох представників київської духовно-академіч­
могли C. Тодорському, вже під час служби в Росії
ної школи.
(архієпископом Псковським), виховати видатних
Більшість відомих київських православних представників православної біблійної текстології
біблеїстів означеного періоду відстоювала тради­
та екзегетики Я. Блонницького та В. Лящевського,
ційні погляди на походження, авторство, датування
головних упорядників церковнослов'янської "Єли­
біблійних книг, сповідуючи принципи т. зв. "старої
заветинської Біблії" (перше видання у 1751 p.).
ісагогіки", концентрувалися навколо патристично-
Серед діячів кінця XVIII — початку XX ст. слід
го ("святоотецького") досвіду біблійної екзегези. згадати /. Мочульського (архієпископа Феоктиста,
Поступово, поряд із запереченням протестант­
1729—1818), вихідця з України, випускника КДА.
ського лібералізму та різних форм раціоналізму в Несучи церковне служіння в різних місцях Росії
біблеїстиці як принципово позацерковних феноме­
(востаннє посідав Курську кафедру), він опікувався
нів, часто в ході полеміки православними засво­
реформуванням системи духовних училищ та се­
ювалися продуктивні здобутки в галузі історичної,
мінарій, брав участь у діяльності Російського біб­
літературної та інших форм біблійної критики. лійного товариства [3]. Запровадивши в духовних
Православна традиція прямувала шляхом посту­
закладах курси з вивчення і тлумачення Біблії, Фе-
пового засвоєння історико-критичних методів, октист (Мочульський) створив перший у Росій­
утвердження можливості й необхідності врахову­
ській імперії посібник з біблійної герменевтики [4].
вати як філологічні, так і історико-культурні, пси­
/. Й. Фальковський (1762—1823; єп. Іриней з 1807),
хологічні, духовні виміри тексту, єдність тексту і
богослов та біблійний екзегет, випускник КДА, ви­
контексту. Поступово визнавалася необхідність кладав там широке коло предметів: богослов'я, ма­
біблійної критики як передумови екзегези. Ця по­
тематику, словесність, біблійну екзегетику. Еруди­
міркована й компромісна рецепція отримала в пра­
ція та різноманітність інтересів поєднувалася в
вослав'ї та католицизмі назву "нової ісагогіки" й нього з відкритістю до здобутків західної науки.
"нової екзегези" на відміну від "старих", тради­
Впливи західних авторів позначаються в його опуб­
ційних здобутків доби патристики та середньо­
лікованих екзегетичних творах [5]; більшість тво­
віччя.
рів богослова залишилася в рукописах. Авторитет
Поданий нижче короткий біографічно-бібліо­
Фальковського серед біблеїстів Російської імперії
графічний огляд, що охоплює доробок найпоміт­
початку XIX ст. був значним, йому навіть запропо­
ніших представників київської духовно-академіч­
нували посаду віце-президента Російського біблій­
ної біблеїстики XIX — початку XX ст., навіть за ного товариства [6].
своєї попередності та неповноти дозволяє твердити
Викладання біблійних мов та справа перекла­
про наявність певної цілісної традиції, а також про
дання Біблії в КДА були представлені діяльністю
можливість і необхідність ЇЇ теоретичної реконст­
гебраїстам C. Гуляєва(пом. 1866 p.), випускника й
рукції.
ординарного професора кафедри Священного пи­
Персонами, які поєднували традиції старої Ки­
сання Нового Завіту КДА, викладача єврейської
ївської духовної академії, закладені ще у києво-
мови. M. C. Гуляєв брав участь також у створенні
могилянські часи, з духовно-академічною біб-
російського Синодального перекладу Біблії, пере­
лієзнавчою традицією XIX ст., були такі видатні клав з єврейської 1—4 книги Царств, 1—2 книги
90
НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 19. Філософські науки
Параліпоменон, книги Ездри, Неемії, Естер; пере­
лійну археологію, географію, топографію. Пере­
клади супроводжувалися історичними та філоло­
кладав праці зарубіжних дослідників [17], вико­
гічними коментарями-примітками [7]. Відомий нував текстологічну та палеографічну роботу —
історик філософії, випускник КДА, професор філо­
досліджував стародавні біблійні рукописи, зокре­
софії Київського університету CB. Володимира,
ма, автентичність Синайського кодексу, інші руко­
0. M. Новщький (1806—1864), відомий, зокрема, писи в бібліотеці Синайського монастиря. На по­
працею, присвяченою історії біблійних перекла­
чатку 80-х pp. керував археологічними розкопками
дів [8]. Церковний історик та гебраїст /. П. Мак­
в Єрусалимі, в результаті яких було віднайдено
симович (1807—1861), випускник КДА, викладав фрагменти стародавньої міської стіни [18].
там на кафедрі єврейської мови. Брав участь у під­
Питання про сполучення біблійної оповіді з да­
готовці Синодального перекладу Біблії. Йому нале­
ними природничих наук (т. зв. проблема "біблійно­
жить переклад перших 19 розділів 1 книги Царств
го конкордизму") розглядалося, зокрема, O. M. Вос-
(1 Самуїлової) [9] та книги Екклезіаста [10]. кресенським (1828—1883), вченим і священиком,
1. П. Максимович увійшов до історії вітчизняної
випускником та професором КДА, який викладав
біблеїстики та культури загалом як автор україн­
там фізико-математичні науки [19]. Відомі кілька
ського перекладу Псалтирі, який він здійснив у біблієзнавчих праць K. І. Скворцова (1821—1876),
1859 р. [11].
випускника КДА, професора кафедри патрології
Освоєння здобутків тогочасної західної бібле­
КДА, у яких досліджується об'єкт, дуже важливий
їстики відбувалося переважно через критичний з точки зору біблійної текстології і текстуальної
аналіз та полеміку представників традиційної пра­
критики другої половини XIX — початку XX сто­
вославної екзегетики з прибічниками раціоналіс­
ліття — біблійні апокрифи (зокрема, їх атрибуція),
тичних підходів і теорій, зокрема в рамках лібе­
аналізується канонічна та апокрифічна христоло-
рально-протестантської традиції дослідження та гія [20]. Ісагогічне дослідження повчальних книг
витлумачення Біблії. Таке критичне освоєння в се­
Старого Завіту [21] здійснював також M П. Філаре-
редині XIX ст. уособлював, зокрема, О. Д. Воронов тов (архімандрит, потім єпископ Філарет) ( 1824—
(1839—1883), випускник МДА, професор кафедри
1882), випускник КДА, її професор, а в 1860—
загальної церковної історії КДА [12].
1870 pp. — ректор академії. Відомо, що він склав
З традицією київської духовно-академічної біб­
також навчальний курс старозавітної ісагогіки [22].
леїстики тісно пов'язане ім'я K, O. Успенського
H. І. Щегольов (1825—1884), випускник КДА,
(архімандрита, згодом єпископа Порфирія, 1804— ординарний професор кафедри біблійної історії,
1885). Випускник петербургської ДА, він викладав
висвітлював історію створення Вульгати [23]. Біб­
в Одесі, у 60-х pp. був вікарієм Київської єпархії.
лійні тлумачення цього автора були здійснені в дусі
У 40—50-х pp. брав участь у тривалих церковно-
православної церковної традиції. Водночас він ви­
наукових експедиціях на Близькому Сході; був од­
знавав важливість зіставлення історії старозавітної
ним із засновників та першим керівником Росій­
релігії з релігіями інших стародавніх народів і
ської духовної місії в Єрусалимі. Ім'я архімандрита
пошуку провіденційного сенсу в існуванні язич­
Порфирія (Успенського) пов'язане з історією біб­
ництва [24]. Також відома праця H. І. Щегольова,
лійної палеографії: у 1845 р. саме він вперше знай­
присвячена визначенню одного з можливих най­
шов стародавній біблійний манускрипт — Синай-
давніших писемних джерел Старого Завіту [25].
ський кодекс [13], трохи пізніше опрацьований та
Випускник КДА, професор філософії Д. В. TIo-
опублікований K. Тішендорфом. Відомою була по­
спєхов ( 1821—1899), відомий дослідженнями атри­
леміка Порфирія з Тішендорфом щодо датування
буції та філософського змісту старозавітної книги
цього кодексу [14]. Залишив описи стародавніх Премудрості Соломонової [26].
пам'яток Палестини та інших близькосхідних, т. зв.
Праця в галузі біблійної хронології випускника
"біблійних" країн [15]. Крім біблійної археології та
та магістра КДА І. O. Спасського (архієп. Сергія,
палеографії, Успенський виступав як перекладач і
1830—1904) [27] є одним з перших досліджень
текстолог. Публікувалися його церковно-слов'ян­
православної духовно-академічної біблеїстики. До­
ські переклади зі знайдених на православному Схо­
слідник опрацював, окрім біблійних текстів, чис­
ді (зокрема, в Афоні) стародавніх грецьких руко­
ленні позабіблійні свідоцтва з історії Стародавньо­
писів, зіставлених та звірених [16]; дослідник ви­
го світу, фактично здійснивши порівняльно-релі-
користовував ці переклади для підготовки нового гієзнавчий аналіз Біблії. Подібне застосування нау­
науково-критичного видання церковно-слов'ян­
кової методології відзначило працю Спасського,
ської Біблії.
навіть попри те, що численні археологічні відкрит­
Випускник КДА А. І. Капустін (архим. Анто-
тя другої пол. XIX та XX століть значно поглибили
нін, 1817—1894), який у 50—60 pp. XIX ст. пра­
бачення предмета дослідження. A'. M. Орда {єn. Ipu-
цював на православному Сході, був керівником Ро­
ней, 1837—1904), випускник КДА, викладав там
сійської духовної місії в Єрусалимі. Вивчав біб­
курс Священного Писання. Знавець стародавніх
Головащенко C. І. Київська духовно-академічна традиція XIX — початку XX ст. в історії вітчизняного біблієзнавства 91
мов і прихильник традиційної святоотецької екзе­
гічний курс [40] став хрестоматійним і досі є акту­
гези, він багато уваги приділяв викладанню Біблії,
альним як цінне зібрання традиційних церковних
написав кілька підручників із Старого Завіту [28].
поглядів на атрибуцію, обставини написання та
Перекладав тлумачення біблійних книг та істори-
правила тлумачення біблійних книг.
ко-релігійних нарисів зарубіжних авторів [29].
Соціально-правові аспекти історії стародав­
Видатним представником київської духовно-
нього світу, виявлені через історико-культурологіч­
академічної біблеїстики другої половини XIX ст.
ний аналіз Біблії, були проаналізовані, зокрема, у
був C. M. Сольський (1835—1900), випускник КДА,
працях С. О. Булатова [41]. Дослідженню біблій­
професор кафедри Священного Писання Нового ного погляду на такий суспільний та релігійний
Завіту. У своїх основних біблієзнавчих працях інститут, як шлюб, де перетиналися історичні, екзе­
Сольський розглядав ісагогічні та історико-екзе-
гетичні та морально-богословські мотиви, застосо­
гетичні питання. Він викладав історію старозавіт­
вувалися дані порівняльно-релігієзнавчі (зокрема,
ного канону [30], публікував вступні лекції до книг
зіставлення старозавітної і талмудичної традицій),
Старого та Нового Завіту [31]. Виклади Сольським
присвячені праці випускника та професора КДА,
історії дослідження і тлумачення Біблії вирізнялися
протоієрея M. C. Стеллецького (1862—1919) [42].
систематичністю і включали аналіз не лише право­
Випускник КДА, викладач Полтавської духов­
славної, а й інших екзегетичних традицій [32]. Од­
ної семінарії Д. H. Нарциссов ( 1860—?) був авто­
ним з перших у православній духовно-академічній
ром навчального курсу з біблієзнавства [43]. Вод­
біблеїстиці дослідник проголосив необхідність ночас із виконаними у цілком традиційному дусі
враховувати дані західної біблійної критики, в т. ч. і
коментарями у вступних статтях до кожної про-
радикальної (т. зв. "негативної"), корисність нау­
роцької книги, посібник демонстрував очевидне за­
кової полеміки для православної ісагогіки та екзе­
стосування елементів історичної критики, насам­
гези. Систематичність та енциклопедичність ісаго-
перед у плані визначення атрибуції (так, виклад і
гічних та екзегетичних праць C. M. Сольського пе­
тлумачення здійснювались у хронологічному по­
редбачала передусім можливість їх прикладного рядку, реконструйованому автором, а не за поряд­
застосування — як посібників у духовних на­
ком розташування книг у біблійному каноні).
вчальних закладах. Саме Сольський був одним з Історико-екзегетична праця недостатньо відомого
тих, хто сформулював для православної біблеїс­
біблеїста M. Д. Благовєщенського, магістерська ди­
тики проблему науково-критичного викладу знань
сертація якого [44], на думку сучасників, була ви­
про Біблію як навчальну дисципліну [33]. конана на рівні тодішніх західних досліджень, із
В. Ф. Певницький (1832—1911), випускник КДА, застосуванням аналізу рукописів, перекладів, істо­
професор Академії на кафедрі гомілетики. Відомий
рії тексту, літературної форми, атрибуції.
низкою статей з питань новозавітної історії [34].
У працях Ф. О. Смирнова (1842—1918), (ієро­
Орієнтація на святоотецьку традицію, а також ос­
монаха, а згодом єпископа Христофора), випускни­
новна галузь дослідницької й викладацької діяль­
ка КДА, викладача там церковної археології та лі-
ності В. Ф. Певницького (а він був фахівцем з істо­
тургіки — досліджувалося біблійне коріння хрис­
рії гомілетики) визначила і відповідну екзегетичну
тиянського богослужіння [45]; функціонування
зацікавленість дослідника. Так, він звертався до біблійного символічного матеріалу у ранньохрис­
історії саме гомілетичної святоотецької екзегези; тиянському церковному мистецтві [46]. M. Ф. Му­
відомий його переклад "гомілій" (коментуючих хін (1868—1919), випускник КДА, викладач історії
проповідей) св. Григорія Великого на книгу про­
церкви; у магістерській дисертації, присвяченій до­
рока Єзекіїля [35].
слідженню атрибуції, історичного контексту й ко­
Один з найвідоміших та найплідніших вітчиз­
ментуванню одного з новозавітних послань апосто­
няних біблеїстів кін. XIX—поч. XX ст., випускник
ла Павла [47] одним з перших у вітчизняній біблеїс­
КДА, викладач там єврейської мови та біблійної тиці застосував і врахував т. зв. "критичні" видання
археології, Я. O. Олесницький (1842—1907). Пра-
грецьких текстів Нового Завіту, в тому числі най-
' цюючи у 1870—80-х pp. над вивченням стародав­
відоміші тоді видання K. Тішендорфа.
ніх пам'яток Палестини, став одним з кращих у
Церковний історик та біблеїст Й O. Бродович
Російській імперії фахівців з наукової біблійної (1871—1919), чия магістерська дисертація, присвя­
археології; залишив фундаментальні узагальнюючі
чена книзі пророка Осії [48], виконана на основі
праці з цієї дисципліни [36]. У колі його наукових
детального аналізу православної святоотецької ко­
інтересів як знавця східних мов (єврейської,' си-
ментаторської традиції та найважливіших дослі­
рійської, арабської) були біблійна текстологія та лі­
джень XIX ст., визнається одним з найкращих віт­
тературна критика [37]; старозавітна поетика [38];
чизняних досліджень того часу. Базована в основ­
справа біблійних перекладів [39]. Нарешті, Олес­
ному на принципах традиційної православної іса­
ницький уславився як дослідник та систематизатор
гогіки та екзегетики, робота містила елементи по­
святоотецької ісагогіки та екзегетики. Його ісаго-
леміки з тогочасною ліберально-протестантською
92 НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 19. Філософські науки
біблеістикою та релігієзнавством т. зв. "релігійно-
магістерська дисертація (1903 p.), присвячена текс­
історичної школи .
тологічному аналізові книги пророка Варуха [62],
Внесок до біблієзнавчої науки M. K. Маккавей-
зокрема, продемонструвала спробу реконструкції
ського (1864—1919), випускника КДА, професора давньоєврейського оригіналу книги на основі ана
кафедри педагогіки, був визначений професійною
лізу численних перекладів східними мовами.
зацікавленістю [49]; проте його рання магістерська
Історик церкви M. E. Тїоснов (1873—1931), ви­
праця була присвячена біблійній археології, топо­
пускник та професор КДА, проявив себе і як біб-
графії та хронології і застосовувала різноманітні леїст. Він, зокрема, викладав у КДА біблійну істо­
стародавні джерела [50]. Професор M. M. Дроздов
рію та курс Нового Завіту. Найвідомішими є ті бо­
(1849—1920), випускник КДА, з 1883 р. професор
гословсько-історичні праці Поснова, де він на грун­
кафедри латинської мови, перекладав Єроніма Бла­
ті використання біблійного матеріалу досліджував
женного. Магістерська і докторська дисертації до­
давньоєврейську історію [63], біблійне бого­
слідника, присвячені історико-критичному й текс­
слов'я [64], новозавітну історію (останнє було ви­
туальному аналізові окремих старозавітних кликане полемікою з ліберально-протестантською
книг [51], поєднували детальний текстуальний ана­
та раціоналістичною біблійною критикою) [65].
ліз, застосування порівняльно-релігієзнавчого до­
Відомим дослідником Біблії у КДА початку
слідження [52] з елементами історичної критики.
XX ст. був M. M. Скабалланович (1871—1931) —
Дослідник був, здається, одним з перших пред­
випускник КДА, відомий православний екзегет і
ставників історико-критичної традиції у вітчизня­
літургіст, викладав в академії Старий Завіт, догма­
ній біблеїстиці кінця XIX—початкуХХ ст., хто тичне богослов'я, латинську мову. Екзегеза Ска-
намагався утвердити і захистити можливість мето­
баллановича [66] позначена глибоким аналізом біб­
дологічних нововведень у межах православної ду­
лійної символіки, застосуванням порівняльно-ре­
ховно-академічної традиції [53] (через що, до речі,
лігієзнавчого методу, залученням матеріалу з істо­
наражався на критику сучасників) [54].
рії стародавнього східного мистецтва. Водночас
Протоієрей A. C. Царевський (1853—1920-ті), Скабалланович як біблеїст виявився причетним до
випускник КДА, її доцент на кафедрі Священного
формулювання вузлових проблем теоретичного ре­
Писання Старого Завіту, присвятив магістерську лігієзнавства поч. XX ст. Так, його висновки щодо
дисертацію ісагогічному дослідженню старозавіт­
особливостей релігійного досвіду пророка Єзекіїля
них книг Хронік (Параліпоменон) [55]. Протягом
наближалися до ідей, розвинутих пізніше німець­
кількох років він публікував також щорічні огляди
ким релігієзнавцем P. OТТО, дослідником феномена
західної біблієзнавчої літератури [56]. Нарешті, се­
священного. Біблієзнавчий доробок також визна­
ред його доробків вступний нарис до Старого чив якість досліджень M. H. Скабаллановича і як
Завіту, з якого була опублікована лише частина, літургіста: значне місце дослідник приділяв функ­
присвячена П'ятикнижжю [57].
ціонуванню Біблії в системі християнського бого­
Праці Ф. Я. Покровського (1860—1920-ті), ви­
служіння та святково-ритуального циклу [67].
пускника КДА, професора кафедри біблійної істо­
рії, були присвячені питанням старозавітній історії,
Випускник КДА, професор кафедри Священ­
демонстрували застосування історичного аналізу ного Писання Д І. Богдашевський (1861—1933, з
біблійних книг [58]. Дослідник утверджував тра­
1913 р. єп. Василіії) вважався одним з найкращих у
диційну атрибуцію та датування (зокрема, П'яти-
вітчизняній духовно-академічній традиції знавцем
книжжя), полемізуючи з представниками історич­
Нового Завіту. Будучи прихильником традиційних,
ної критики [59]. Був одним із співавторів "Пра­
ґрунтованих на Переказі підходів, Богдашевський
вославной богословской энциклопедии" [60].
ставив, однак, актуальні питання біблієзнавчої та
історико-церковної науки. Його докторська дисер­
Одне з перших у вітчизняній біблеїстиці тлу­
тація [68] включала текстологічне опрацювання де­
мачення окремої біблійної книги, виконане зі сві­
сятків новозавітних рукописів. Такі ісагогічні ас­
домим урахуванням досягнень історико-літератур-
пекти, як датування та аналіз адресата, опрацьовані
ної й текстуальної критики, було здійснене випуск­
тут Богдашевським чи не найкраще у російській
ником КДА Г. Г. Ярошевським (1872—1923; з біблеїстиці того часу. Інша значна історико-кри-
1906 — єпископ Георгій) у магістерській дисертації
тична та екзегетична праця цього автора [69] міс­
з екзегези новозавітного Послання апостола Яко­
тила гіпотези, актуальні у світлі археологічних та
ва [61]. Історико-критичне дослідження різночи­
палеографічних досліджень XX століття (особливо
тань, використання даних філології сполучав з ура­
Кумранських знахідок), зокрема, думку про дав­
хуванням екзегетичної святоотецької традиції. ньоєврейську (а не арамейську) мову семітичного
Заслуговує на увагу текстологічна праця випуск­
оригіналу Євангелія від Матвія. Помітним стало
ника КДА А. А. Грановського (єп. Антоніна, 1865—
дослідження Богдашевським біблійної хронології
1927), на яку вплинули заняття автора археологією
та історичності новозавітної оповіді — євангель-
та знання ним східних мов. Захищена у Петербурзі
Головащенко С. I. Київська духовно-академічна традиція XIX — початку XX ст. в історії вітчизняного біблієзнавства
93
ської історії [70] та особливо книги Діянь апостоль­
т. зв. панвавілонізмом [82]. Аналізував РибІнський
ських як історичного документа [71].
і старозавітний профетизм [83], публікував праці з
Видатний богослов і філософ київської духов­
історії старозавітної іудейської релігії, де застосо­
но-академічної традиції В. І. Екземплярський вував елементи порівняльно-релігієзнавчого ана­
(1875—1933), випускник КДА, професор мораль­
лізу Біблії [84]. T. зв. порівняльно-релігійна екзе­
ного богослов'я також залишив у своїй спадщині
геза була присутня й у фундаментальних працях
низку біблієзнавчих праць. Це його докторська ди­
Рибінського, присвячених самарянській традиції в
сертація [72], а також роботи, присвячені біблійній
її зв'язку з традиціями старозавітною та гностич­
інтерпретації проблем суспільного життя [73]. ною (тут, до речі, РибІнський полемізував із своїм
Редагований ним часопис "Христианская Мысль"
колегою, дослідником гностицизму M. E. Посно-
об'єднував видатних філософів того часу, критиків
вим) [85]. Низка популярних нарисів Рибінського
схоластичних методів богослов'я. Серед них були,
була присвячена біблійній історії та археології [86].
зокрема, відомі київські біблеїсти M. M. Дроздов,
У доробку дослідника, нарешті, були теоретичні та
В. П. РибІнський, M. M. Скабалланович.
прикладні аспекти біблеїстики — і як науково-бо­
O. O. Глаголєв (1872—1938), протоієрей, ви­
гословської, і як навчальної дисципліни. Він скла­
пускник КДА, з 1906 р. екстраординарний профе­
дав, зокрема, зразкові на той час узагальнюючі біб­
сор кафедри Священного Писання Старого Завіту,
ліографічні огляди біблієзнавчої літератури [87];
репрезентував консервативні позиції "старої"" іса-
написав популярний біблієзнавчий підручник для
гогіки, проте був обізнаний із сучасною йому захід­
дітей [88]; опрацьовував питання ісагогічного ви­
ною біблійною критикою [74]. Зокрема, дослідник
кладу в духовних навчальних закладах [89]; проб­
виступав з критикою деяких положень школи Вель-
леми науково-критичного дослідження Біблії, акту­
гаузена про походження священицького стану і альні на той час і для православної біблеїстики [90].
ширше — про атрибуцію книг П'ятикнижжя [75].
M. Ф. Оксіюк (1884—1961), випускник КДА,
Досліджуючи біблійну ангелологію та демоноло­
один з останніх її професорів (обраний у 1917 p.).
гію і застосовуючи метод порівняльно-релігійного
Його монографія, присвячена вченню апостола
аналізу Біблії, Глаголєв передбачив деякі висновки
Павла про виправдання [91], репрезентувала віт­
сучасної біблеїстики, базовані на даних з історії чизняне православне біблійне богослов'я у цій га­
релігій Стародавнього Сходу. Окремими галузями лузі, опрацьованій насамперед протестантськими
науково-богословських зацікавлень O. O. Глаголєва
дослідниками. Ця постать пов'язує православну
були біблійна археологія [76] та соціальні пробле­
духовно-академічну біблеїстику початку XX ст. з
ми, висвітлені, зокрема, у старозавітній історії [77].
сучасною добою: у 40—50-х pp. M. Φ. Оксіюк був
Нарешті, видатним внеском до вітчизняної біб-
священиком, єпископом в Україні, потім митропо­
лієзнавчої науки була участь O. Глаголєва в укла­
литом Польської православної церкви під іменем
денні "Тлумачної Біблії"" під редакцією А. Лопухіна
Макарій [92].
(коментарі до низки книг Старого та Нового Заві­
Випускник, згодом доцент і професор (з 1907
ту [78]), а також "Православной богословской эн­
до 1919 р.) кафедри біблійної історії КДА, учень
циклопедии" під редакцією M. Глубоковського В. П. Рибінського, В. Ф. Іванщький (1881—1956)
(статті про Апокаліпсис, біблійне іменування Бога,
був відомий своїми дослідженнями з історії старо­
про вимірювання часу та літообчислення в давньої іудейської елліністичної діаспори та її най-
Біблії") [79].
відомішого представника Філона Александрій-
Випускник КДА, доцент, а згодом професор ського, одного з найдавніших коментаторів Біблії,
кафедри Священного Писання, В. IJ. РибІнський родоначальника алегоричної екзегези [93]. Ця заці­
(1867—1944) так само, як і O. Глаголєв, був спів­
кавленість зумовила здобутки дослідника в галузі
автором "Толковой Библии" [80] та "Православной
актуальних на початок XX ст. питань біблійної па­
богословской энциклопедии" [81]. У колі наукових
леографії і текстології [94]. Дослідник здійснив та­
інтересів В.П. Рибінського була, зокрема, історія кож коментований переклад відомого апокрифа,
давньоєврейського народу, досліджувана на основі
пов'язаного з переказом про виникнення Септуа-
старозавітного матеріалу, розглянутого в контексті
гінти як найдавнішого біблійного перекладу [95].
історії Стародавнього Сходу. Дослідник з помірко­
А дослідження семітизмів у творчості Γ Сковороди
вано-консервативних позицій православної ісаго-
базувалося на вивченні біблійного матеріалу і його
гіки полемізував з представниками релігійно-істо­
інтерпретацій у вітчизняній духовно-інтелектуаль­
ричної школи у західній біблеїстиці, зокрема, з ній традиції [96].
1, Див., напр.; Строганов В. С, свящ. Вклад Московской ду­
русскую библеистику // Богословские труды, сборник, по­
ховной академии в герменевтику Нового Завета // Журнал
священный 175-летию ЛДА. M., 1986.
Московской Патриархии, 1985, N° 8; Иануарий (Ивлиев),
2. Найкраще особливості київської академічної біблеїстики
иером. Вклад Санкт-Петербургской духовной академии в
XIX — початку XX ст. були виявлені у статтях київських
94
НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 19. Філософські науки
авторів до "Православної богословської енциклопедії"' під
20. Скворцов К. И. О книгах Сивилл // Труды КДА, 1862, № 7;
редакцією H. Глубоковського, у "Тлумачній Біблії" під ре­
його ж. Святой апостол Варнава // Труды КДА, 1862, № 9;
дакцією А. Логіухіна, у численних публікаціях в "Трудах
його ж. Когда было написано послание Варнавы? // Труды
Киевской Духовной Академии" та авторських монографіях.
КДА, 1873, № 8; його ж. Жизнь Иисуса Христа по Еван­
Стан православного біблієзнавства, в т. ч. київської школи,
гелиям и народным преданиям.— К., 1876.
аналізувався у таких старих працях, як наприклад: 21. Филарет (Филаретов M. П., 1824—1882), еп. Происхожде­
Никольский M. В. Наша библейская наука // Православное
ние книги Иова.— К., 1872; його ж. Происхождение книги
обозрение, 1875, т. II, № 2; його ж. Успехи библейской науки
Екклезиаст.— К., 1885.
в России Il Православное обозрение, 1877, т. I, № 3; Михаил
{Лузин), еп. Столетие из истории толкования Библии у нас в
22. Корольков И. Преосвященный Филарет, епископ Рижский,
России // Годичный акт МДА 1 октября 1877.— M., 1878;
как ректор КДА.— К., 1882; Логвинович В. И. Мои воспо­
його ж. Библейская наука.— Тула, 1898—1903; Мышцин В.
минания о епископе Рижском, бывшем ректоре КДА //
Обзор русской духовной журналистики. Статьи по Свя­
Труды КДА, 1912, № 2.
щенному Писанию Ветхого Завета//Богословский Вестник,
23. Щеголев H. И. Жизнь блаженного Иеронима Стридонско-
1901, № 10,12; Елеонский Ф. Г. Отечественные труды по
го // Труды КДА, 1863, № 1—3.
изучению Библии в XIX в. // Христианское чтение, 1901,
24. Щеголев H. И. Призвание Авраама и церковно-историчес-
т. 1; Глубоковский H. H. К вопросу о современном поло­
кое значение этого события.— К., 1873.
жении русской библейской науки // Труды КДА, 1902, № 2;
Титов Ф. Киевская Духовная Академия в ее трехвековой
25. Щеголев H. И. Что такое "Книга Праведного"? Ис. Нав. X,
жизни и деятельности (1615—1915).— К., 1915; К трех­
1—13 // Труды КДА, 1882, № 7.
сотлетнему юбилею Киевской Духовной Академии.— К.,
26. Поспехов Д. В. Книга Премудрости Соломона, ее проис­
1917. Серед новітніх праць слід зазначити статті о. О. Меня:
хождение и отношение к иудейско-александрийской фило­
Мень А., прот. Опыт изложения ветхозаветной исагогики в
софии.— К., 1873 (докторська дисертація на основі статей в
свете работ русской библейско-исторической школы и но­
"Трудах КДА", 1862, № 1, 10—11; 1863, № 5).
вейших исследований. Загорск, 1983 (рукоп.); його ж. К ис­
27. Спасский И. А. Исследование библейской хронологии.— К.,
тории русской православной библеистики // Богословские
1857.
труды, 1987, сб. 28; а також його статті про київських біб-
леїстів у "Словаре по библиологии".
28. Орда X. M. (еп. Ириней). Руководство к последовательному
чтению Учительных книг Ветхого Завета.— К., 1871, 1873;
його ж. Руководство к последовательному чтению проро­
3. Див.: Титов Φ. Феоктист Мочульский, архиепископ Кур­
ческих книг Ветхого Завета.— К., 1871; його ж. Руковод-
ский Il Труды КДА, 1894, № 1—2.
ственное пособие к пониманию Псалтыри.— К., 1882.
4. Феоктист Мочульский, архиеп. Драхма от сокровища бо­
жественных писаний.— M., 1809.
29. Ириней, еп. (X. M. Орда). Толковая Псалтирь Евфимия
Зигабена. пер. с греч.— К., 1882; репр. M., 1993; його ж
5. Ириней Фальковский, еп. Комментарии на Послания
переклад з нім.: Ците В. Земная жизнь Господа Спасителя
ап. Павла к Римлянам.— К., 1806; його ж. Комментарии на
нашего.—К., 1867, 1874.
Послания ап. Павла к Галатам.— К., 1807.
30. Сольский С. M. Из чтений по Ветхому Завету. Глава 2.
6. Булашов Г. О. Преосвященный Ириней Фальковский.— К.,
История собрания ветхозаветных книг в один священный
1883; Скворцов К. И. Хроника жизни преосвященного
кодекс, или история ветхозаветного канона // Труды КДА,
И. Фальковского, составленная по его рукописям // При­
1871, № 7 .
бавление к Киевским Епархиальным Ведомостям, 1861,
№ 6, 8, 10.
31. Сольский С. M. Из чтений по Ветхому Завету // Труды КДА,
1870, № 9; 1871, № 7; його ж. Из лекций по Новому Завету //
7. Гуляев M. С. Исторические книги Священного Писания
Труды КДА, 1877, № 8; 1878, № 4.
Ветхого Завета.— К., 1866.
32. Сольский С. M. Краткий очерк истории священной библио­
8. Новицкий О. M. О первоначальном переводе Священного
логии и экзегетики // Труды КДА, 1866, № 10—12; його ж.
Писания на славянский язык.— К., 1837
Употребление и изучение Библии в России // Православное
9. Див.: Труды КДА, 1861, № 1—12.
обозрение, 1868, т. 27, № 10—11; його ж. Обозрение трудов
10. Див.: Христианское Чтение, 1861, т. 2, № 4.
по изучению Библии в России с XV века до настоящего
11. Чистович И. А. История перевода Библии на русский
времени // Православное обозрение, 1869, т. 1, № 2, 4, 6.
язык.—СПб., 1899.
33. Сольский С. M. Каков может быть состав научных введений
12. Воронов А. Д. Протестантское богословие и вопрос о бого-
в книги Священного Писания в настоящее время // Труды
духновенности Священного Писания // Труды КДА, 1864,
КДА, 1887, № 3 .
т. 1, 3.
34. Певницкий В. Ф. Св. Иоанн Креститель как проповедник
13. Порфирий (Успенский), еп. Первое путешествие в Синай­
покаяния // Труды КДА, 1868, № 1; його ж. Юность Бого­
ский монастырь в 1845 г.— СПб., 1856.
человека // Воскресное чтение, 1881, № 40; його ж. Кому
прежде всего явился Господь Иисус Христос по вос­
14. Порфирий (Успенский), еп. Письмо к Константину Тишен-
кресении // Воскресное чтение, 1883, № 20.
дорфу (против древности Синайского кодекса) // Труды
КДА, 1865, № 11.
35. Див.: Труды КДА, 1871, № 3.
15. Порфирий (Успенский), еп. Книга бытия моего.— T. 1—8.—
36. Олесницкий А. А. Святая Земля, т. 1: Иерусалим и его древ­
СПб., 1894—1902.
ние памятники.; т. 2: Другие замечательные по древним
памятникам места Иудеи.— К., 1875—1878; його ж. Судьбы
16. Див. переклади Порфирія (Успенського): книг Буття II
древних памятников Святой Земли.— К., 1875; його ж.
Труды КДА, 1869, № 2; Псалтирі Il Труды КДА, 1869, № 4;
Путешествие одного египтянина в Палестину, Сирию и Фи­
Притч Соломонових // Труды КДА, 1869, № 5; Пісні над
никию в XIV в. пред RX. // Труды КДА, 1876, № 3; його ж.
Піснями // Труды КДА, 1869, № 6; 1 та 2 Маккавейських //
Вопрос о новейших открытиях моавитских древностей //
Труды КДА, 1873, № 3, 9; Псалмів 26—75 // Труды КДА,
Труды КДА, 1977, № 10; його ж. О том, как доктор Сепп
1873,№ 12; Псалмів 76—118//Труды КДА, 1875, № 8 — 1 1 ;
открыл древний храм Ваала между Иерусалимом и
Естер // Труды КДА, 1874, № 5.
Вифлеемом // Труды КДА, 1878, № 3; його ж. Гробница
17. Переклад з коментарями книги Φ. Й. Лаута "Фараон, Мой-
Аарона на горе Op // Труды КДА, 1879, № 3; його ж. По
сей та Вихід" // Труды КДА, 1875, № 11—12.
вопросу о раскопках 1883 г. в русском месте в Иерусали­
18. Исайя (Белов), иером. Исследования архим. Антонина
ме.— СПб., 1887; Його ж. Ветхозаветный храм в Иерусали­
(Капустина) на Синае // Богословские труды.— 1985, Сб. 26.
ме.— СПб., 1889; його ж. Мегалитические памятники
19. Воскресенский A. M., прот. Библейское учение о творении
Святой Земли.— СПб., 1895.
мира и современное естествознание // Воскресное чтение,
37. Олесницкий А. А. Вставки в книгу Иисуса Навина 21,42 и
1863/64, №49.
24.30 по поводу 70-ти и мнение о них // Чтения Общества
Головащенко C. І. Київська духовно-академічна традиція XIX — почагку XX ст. в історії вітчизняного біблієзнавства 95
любителей духовного просвещения, 1878, № 1; його ж.
"Иеровоам", "Иессей", "Ииуй", "Иоав", "Иовафат",
Тенденциозные корректуры иудейских книжников (софе-
"Иосия".
римов) в чтении Ветхого Завета // Труды КДА, 1879, № 5;
61. Ярошевский Г. Г. Соборное послание апостола Иакова.
його ж. Книга Притчей Соломоновых и ее новейшие
Опыт историко-экзегетического исследования.— К., 1901.
критики.— К., 1884; його ж. Книга Песнь Песней (Шир га-
62. Антонин (Грановский), еп. Книга пророка Варуха, СПБ.
Ширим) и ее новейшие критики.— К., 1882, 1884.
1902.
38. Олесницкий А. А. Древнееврейская музыка и пение // Труды
63. Див. статті M. E. Поснова: Труды КДА, 1904, № 8, 10; 1905,
КДА, 1871, № 11—12; його ж. Ритм и метр в ветхозаветной
№ 3, 7; його ж. Иудейство (к характеристике внутренней
поэзии // Труды КДА, 1872, № 11—12.
жизни еврейского народа в послепленное время).— К.,
39. Переклав старозавітні пророцькі книги Ісайї, Єремії,
1906; його ж. Взаимодействие двух факторов в истории
Єзекіїля, Даниїла; переклади друкувалися у "Трудах КДА"
израильского народа — божественного и человеческого.—
протягом 1865—1873 pp.
К., 1903; його ж. О судьбах библейского Израиля.— К.,
40. Олесницкий А. А. Руководственные о Священном Писании
1907; його статті з біблійної історії в "Православной бого­
Ветхого и Нового Завета сведения из творений св. Отцов и
словской энциклопедии" під ред. Глубоковського).
Учителей Церкви.— СПб., 1894.
64. Поснов M. Э. Идея Завета Бога с израильским народом в
41. Булатов С. А. Полицейское право у древних евреев // Труды
Ветхом Завете. Богу слав, 1902;
КДА, 1883, № 6; його ж. Состояние иудейских ремес­
65. Поснов M. Э. О личности Основателя Христианской Церк­
ленников во времена земной жизни Иисуса Христа // Труды
ви, СПб., 1910; Евангелие Иисуса Христа и евангелие апос­
КДА, 1883, №8—9.
толов о Христе // Труды КДА, 1911, № 3.
42. Стеллецкий H. С. прот. Брак у древних евреев.— К., 1892
66. Скабалланович M. H. Первая глава книги пророка Иезекии-
(магістер. дис. у КДА); Його ж. К вопросу о безбрачии и
ля. Опыт изъяснения.— Мариуполь, 1904; його ж. Что дает
девстве в Ветхом Завете // Чтения Общества любителей
богослову первая глава книги пророка Иезекииля // Труды
духовного просвещения, 1893, кн. 1.
КДА, 1905, № 6.
43. Нарциссов Д. H. Руководство к изучению пророческих книг
67. Скабалланович M. H. Святая Земля в праздниках Православ­
Ветхого Завета.— Полтава 1904.
ной Церкви.— СПб., 1908; його ж. Христианские празд­
44. Благовещенский M. Д. Книга Плач Иеремии. Опыт исследо­
ники.—Кн. 1—6, К., 1915—1916.
вания исагогико-экзегетического.— К., 1899.
68. Богдашевский Д. И. Послание святого апостола Павла к
45. Див.: Труды КДА, 1873; № 4, 5.
Ефесянам. Исагогико-экзегетическое исследование.— К.,
46. Христофор {Смирнов Φ. Α.), иером. Древнехристианская
1904.
иконография как выражение древнецерковного веросозна-
69. Василий (Богдашевский), еп. Евангелие от Матфея. Крити-
ния.— M., 1886; його ж. Жизнь Иисуса Христа в памятниках
ко-экзегетическое исследование.— К., 1915.
древнехристианской иконографии.— M., 1887.
70. Богдашевский Д. И. О Евангелиях и евангельской исто­
47. Мухин H. Ф. Послание св. ап. Павла к Колоссянам.— К.,
рии.— К., 1902.
1897.
71. Богдашевский Д. И. Исторический характер книги Деяний
48. Бродович И. А. Книга пророка Осии. Введение в экзеге-
апостольських // Труды КДА, 1909, № 11; його ж. Об источ­
з и с — К., 1901
никах книги Деяний апостольских // Труды КДА, 1910,
49. Маккавейский H. К. Воспитание у древних евреев.— К.,
№ 10; його ж. Хронология книги Деяний апостольских //
1903.
Труды КДА, 1911, № 1.
50. Маккавейский H. К. Археология истории страданий Господа
72. Экземплярский В. И. Библейское и святоотеческое учение о
нашего Иисуса Христа.— К., 1891.
священстве.— К., 1904.
51. Дроздов H. M. Исторический характер Книги Иудифь //
73. Экземплярский В. И. Учение древней Церкви о собствен­
Труды КДА, 1876, № 4, 5; його ж. О происхождении Книги
ности и милостыне.— К., 1910; його ж. Евангелие и общест­
Товита // Труды КДА, 1884, № 6; 1900, № 9; 1901, № 1, 2;
венная жизнь.— К., 1913.
окр. вид. К., 1901.
74. Глаголев А. А. Новости немецкой литературы по библейской
52. Дроздов H. M. К вопросу о соглашении библейских свиде­
археологии // Труды КДА, 1901, № 11, 12.
тельств с данными ассириологии // Труды КДА, 1876, № 8.
75. Глаголев А. А. Левиты и Левиино колено.— К., 1912; його ж.
53. Дроздов H. M. В защиту свободного научного исследования
Книга Левит. К., 1914.
в области библиологии // Труды КДА, 1902, № 10, 11.
76. Глаголев А. А. Иерусалим библейско-иудейский и частично
54. Мышцин В. H. О неудачном соединении научного крити­
современный в историко-археологическом отношении, б.м.
цизма с православною точкою зрения. Ответ проф. Дроздо­
и г.; його ж. Купина Неопалимая: Очерк библейско-
ву // Богословский вестник, 1902, № 12.
экзегетический и церковно-археологический.— К., 1914.
55. Царевский А. С, прот. Происхождение и состав 1-й и 2-й
77. Глаголев А. А. Древнееврейская благотворительность.— К.,
книг Паралипоменон // Труды КДА, 1878, № 7—8; його ж.
1903; його ж переклад книги нім. біблеїста Ф. Буля
Речь перед защитой магистерской диссертации // Там само,
Geographie des alten Palästine. Freiburg-Leipzig, 1896 під
№ 10.
назвою: Социальные отношения израильтян.— СПб., 1912;
56. Царевский А. С, прот. Библейская литература истекшего
його ж. Закон ужичества, или левиратный брак у древних
года на Западе. Ветхий Завет // Труды КДА, 1882, № 4; 1883,
евреев.— К., 1914.
№ 9; 1884, № 5; 1885, № 4; 1886, № 12; 1888, № 2, 3.
78. Див. статті Глаголева: 3-я и 4-я Книги Царств // Толковая
57. Царевский А. С. Введение в Священное Писание Ветхого
Библия.— T. 2, с. 357—582; Книга Товита // Там само, т. 3;
Завета. Пятикнижие Моисея.— К., 1890.
Книга пророка Наума // Там само, т. 7; Деяния святых
58. Покровский Ф. Я. Поход Синахериба в Иудею при царе
апостолов // Там само, т. 10; Первое Соборное Послание
Езекии // Христианское чтение.— 1877, № 1; його ж. Раз­
св. ап. Иоанна Богослова — Второе Соборное Послание
деление еврейского царства на царство иудейское и изра­
св. ап. Иоанна Богослова — Третье Соборное Послание
ильское.— К., 1885; його ж. Военачальник Давидов —
св. ап. Иоанна Богослова // Там само, т. 10, с. 308—350.
Иоав // Труды КДА, 1903, № 8
79. Див. статті Глаголева: Апокалипсис // Православная Бого­
59. Покровский Ф. Я. По поводу возражений современной кри­
словская Энциклопедия (под ред. H. Глубоковского).— T. 1,
тики против существования Моисеева закона ранее древ­
с. 910—927; Иегова//Там само,т. 6, с. 194—205; Календарь
нейших пророков-прорицателей // Труды КДА, 1890, № 1.
библейско-еврейский и иудейский //Там само, т. 8, с. 1—7.
60. Див., напр., статті Покровського, присвячені персонажам
80. Див. там коментарі Рибшського до книг Осії, Йоїля, Амоса,
історичних книг Старого Завіту: "Иевосфей", "Иезавель",
Михея, Овдія.
96
НАУКОВІ ЗАПИСКИ. Том 19. Філософські науки
81. Див. статті Рибінського: Иеговисты и Элогисты, Иезе-
87. Рыбинский В. П. Заметки о литературе по Священному
кииль // Православная богословская энциклопедия, т. 6,
Писанию Ветхого Завета за истекший год // Труды КДА,
с. 194—205; Иисус, сын Сирахов // Там само, с. 596—602;
1898, № 3; 1899, № 5; 1900. № 6.
Казни египетские // Там само; Иов // Там само, т. 7, с. 199—
88. Рыбинский В. П. Библия для детей.— К., 1897.
214; Йоиль // Там само, т. 7, с. 250—254.
89. Рыбинский В. П. Первый опыт "Введения в Священное
82. Рыбинский В. П. Вавилон и Библия (по поводу речи Делича
Писание" // Труды КДА, 1900, № 11.
"Babel und Bibel") Il Труды КДА, 1903, № 5; його ж.
90. Рыбинский В. П. Библейская ветхозаветная критика // Труды
К вопросу об отношении Библии к Вавилону, К., 1904.
КДА, 1908, № 12.
83. Рыбинский В. П. Ветхозаветные пророки // Труды КДА,
91. Оксиюк М. Ф. Учение ал. Павла об оправдании.— К., 1914.
1907, № 12.
92. Волнянский H. Труды предстоятеля Польской Православной
84. Рыбинский В. П. Древнееврейская суббота // Труды КДА,
Церкви // Журнал Московской Патриархии, 1954, № 4.
1891, № 11—12; 1892, № 2, 3, 4, 6, 9; його ж. Религиозное
влияние иудеев на языческий мир в конце ветхозаветной и
93. Иваницкий В. Ф. Филон Александрийский. Жизнь и обзор
начале новозаветной истории и прозелиты иудейства. К.,
литературной деятельности.— К., 1911; його ж. О проис­
1989; Його ж. Исторический очерк лжемессианских
хождении иудейского эллинизма Александрии.— К., 1912.
движений в иудействе. К. 1901.
94. Иваницкий В. Ф. Иудейско-арамейские папирусы с о. Эле-
85. Рыбинский В. П. Самаряне. Обзор источников для изучения
фантины и их значение для науки Ветхого Завета // Труды
самарянства. История и религия самарян. К., 1913; його ж.
КДА, 1914, № 11, 12.
Самарянство и гностицизм (Ответ на критику проф. 95. Иваницкий В. Ф. Письмо Аристея к Филострату. Введение и
M. Э. Поснова) // Странник, 1914, № 3; 1916, № 1.
перевод.— К, 1916.
86. Рыбинский В. П. По поводу новейших археологических рас­
96. Іванщышй В. Ф. Єврейська мова у Г. С. Сковороди.— К.,
копок в Палестине, Труды КДА, 1908, т. III, № 11; його ж.
1928.
О паломничестве в Иерусалим в библейское время // Труды
КДА, 1909, № П.
Sergiy Golovashchenko
BIBLICAL STUDIES IN KYIV THEOLOGICAL ACADEMY
(XIX — BEG. XX) IN HISTORY
OF NATIVE BIBLEISTIC
Author presents the Biblical Studies in Kyiv Theological Academy as
important perspective for reconstruction of the native bibleistic tradition.